В неділю, 24 серпня об 11:00, на стадіоні Сокіл, відбудуться змагання зі стрітболу (вуличного баскетболу). Запрошуються усі бажаючі взяти участь у змаганнях.

В неділю, 3 серпня, на сцені стрийського Народного Дому пройшла вистава Юрія Федьковича "Як козам роги виправляють". Втілена у сценічному житті народним театром "Перелаз" ця комедія зібрала багато стриян, змушуючи їх сміятись та аплодувати.

Федькович написав цю п’єсу у 1872 році, взявши за основу "Приборнання непокірної" Шекспіра. Деякі біографи стверджують , що цим автор хотів подати сюжет, який вже став класичним, на зрозумілій кожному українцеві мові.

Використовуючи образи і дії, притаманні українському театрові, Федькович описав ситуацію, коли жінка "з перцем" не піддається ніякому впливу з боку рідних, поки не натрапляє на такого ж чоловіка, як й вона сама. І лише тоді починається справжнє виховання: "Приборкання" за Шекспіром, "Виправлення ріг" за Федьковичем.

Відразу декілька сіл району та сусідніх областей, опинилися у воді після потужних дощів.

Всім хто останні пів року не заходив в Форум, або вперше сюди потрапив, або прилетів з Марсу нагадуємо:

Літня форумівка відбудеться вже цієї неділі, 20-го липня, в залі готелю Магніт, о 18:00.

Запрошуються порядні і люди всіх вікових категорій і віросповідань. Просимо преказати друзям і знайомим.

З собою мати - веселий настрій, справжніх друзів (дозволяється знайти і безпосередньо на Форумівці) та листочок з записаною домашньою адресою і прізвищем (для таксі )! Погоду обіцяють хмарну, можливо з дощем, але теплу. Обговорення в Форумі - тут.

Фотографії від Нестора, Андрій_ко та інших. Якщо ще хтось має знимки феестивалю - надсилайте!

Історія Стрийського Прикарпаття, сповнена драматизму і жвавого мистецького та письменницького руху, з давніх-давен і до наших днів приваблювала і приваблює багатьох письменників, композиторів і вчених, артистів, співаків, етнографів. Одні творили на Стрийщині, інші писали про неї за її межами. Чимало з цього доробку ввійшло до скарбниці української літератури і мистецтва.

Стрийщина здавна славилася творчими і талановитими людьми. Ще з XVI – XVII ст. дійшли до нас їх імена. В 1545 р. в Стрию працював маляр Василь, в 1614 р. – маляр Серафим, 1662 р. по вулиці Львівській та на Ринковій площі – Кульчак. Всі ці майстри переважно займалися розписами каплиць, церков, Стрийського замку, замку в селі Підгірці. Деякі з них – маляри Христофор, Мартин, Войцех – підтримували зв’язки з мистецькими колами Львова Старопіївського кола.

В Стрию народилася Наталія Мілан – українська скульпторка. Після 1767 р. в селі Завадові біля Стрия проживав і працював деякий час український художник XVIII ст. Степан Скрипецький. В 1863 р. в містечку Славську проживав Корнило Миколайович Устинович – портретист, художник-монументаліст і живописець різних жанрів, графік-ілюстратор, карикатурист (також прозаїк, поет, драматург, публіцист, вчений і громадський діяч).

Він написав історичну картину «Василько Теребовельський», « Печера в Страдчу», «Шевченко на засланні».В XIX – XX ст. – Модест Данилович Сосенко. У 1910 р. на Стрийщині почав свій творчий шлях скульптор Василь Лисик. Під час першої світової війни на Стрийщині жив і працював художник, пізніше професор Краківської академії мистецтв, Лев Львович Гец (нар. 13 березня 1896 р. у Львові) – автор близько 3 тисяч графічних і живописних творів.

Серед образотворчих митців Стрийщини визначався Олександр Харків. Щоправда, він походив із Полтавщини, та доля привела його провести кінець життя на нашому Підгір’ї.

Уже вп’ятнадцяте в Стрию, 4-6 липня, буде відбуватись фестиваль української пісні "Цвіт папороті". Оскільки, 2008 рік проголошено у м. Стрию роком Степана Бандери, організаторами фестивалю було прийнято рішення приурочити його до року пам’яті С.Бандери і провести фестиваль патріотичної пісні.

Ім’я Степана Бандери тісно пов’язане із Стрийщиною: звідси походить родина його батька - отця Андрія Бандери, тут проживав Степан, коли навчався в гімназії, тут формувався світогляд майбутнього Провідника.

Вже зареєстровано 70 заявок з усіх регіонів України - це рекордна кількість учасників за час проведення фестивалю. Їх прийом продовжено до 25 червня. Найбільше охочих приїхати на “Цвіт папороті” з Івано-Франківщини.

Гала-концерт пройде на центральному майдані Стрия за участі переможців фестивалю й гостей: гуртів “Мандри” і “Тартак”, фіналіста Міжнародного конкурсу “Нова хвиля” (Юрмала) Василя Лазаровича.

Остап Йосипович Нижанківський (24 січня 1862 — 22 травня 1919) — композитор, диригент, громадський діяч, автор дуже популярних й донині хорових творів («Гуляли», «З окрушків» на сл. Ю.Федьковича, "В'язанка слов'янських гімнів" та сольних пісень на вірші Т.Шевченка — "Вітер в гаю нагинає", "Минули літа","Наша дума, наша пісня", для голосу з фортепіано "Не видавай мене заміж", "І молилася я" ,"Пісня вечірня", "О не забудь", "В гаю зеленім"), сольних ансамблів на слова українських поетів, багатьох хорових творів, обробок народних пісень (зб. "Українсько-русинські народні пісні", 1907). Він був одним з молодших представників музичного руху в Галичині 80-х років XIX в., організатором музичного життя в Галичині.

Остап Йосипович Нижанківський народився у с. Малі Дідушичі (за ін.дан., у Стрию). Навчався у Дрогобицькій гімназії та Львівській духовній семінарії, а в 1897 р. склав іспит на вчителя музики у Празькій консерваторії. Деякий час був священиком у Завадові поблизу Стрия.

В 1885 р. заснував музичне видавництво "Музикальна Бібліотека" (1885-87), яке публікувало твори українських композиторів, зокрема, А.Вахнянина, М.Лисенка, П.Ніщинського, М.Вербицького, С.Воробкевича та ін. О.Нижанківський був активним пропагандистом українського хорового мистецтва, засновником і диригентом товариства "Боян" у Бережанах (1892), диригентом "Бояна" у Львові (1895-96) та Стрию (1900-14).

Євген-Юлій Пеленський (народився 3-го січня 1908, с. Конюхів, повіт Стрий, Галичина, Австро-Угорщина, нині: Стрийський район Львівської обл., помер 25 вересня 1956, Сідней, Австралія) — бібліограф, літературознавець, музеєзнавець, видавець, педагог, упорядник книжок, автор передмов і приміток до книг, громадський діяч.

Євген Юлій Пеленський народився в національно-мішаній родині. Після доведення до Стрия залізниці при кінці минулого століття, у Стрийщині постало чимало суцільних німецьких колоній, які не зважаючи на своє відокремлення від сусідніх українських сіл, швидко українізовувалися. З однієї з них, Махлинця, походила мати Євгена, Альбіна, донька німця Йогана Гуммера й українки Вікторії Коханчик. Мати померла, коли Євгенові було десять років, а батько Осип, судовий урядовець, дожив до 1946 року й помер рівно десять років перед своїм сином.

Були в нього брат і чотири сестри від двох жінок його батька. Брат Володимир загинув під час другої світової війни, перейшовши з німецького війська до УПА, а з сестер – Марії, Стефи, Станислави й Емми – дві останні – Станислава Береза й Емма Волинець – живуть у Канаді. Сестра Стефа заступала Євгенові маму після її передчасної смерти.

Пішла, вчора, на Пошту заплатити за комунальні послуги. На диво черги не було, хоч деколи там можна вистояти і годину і більше.

Касир чемно взяла всі квитанції, гроші, вибила чек і повернула папери зі словами "Але 20 копійок решти я не маю". На мою пропозицію почекати, може хтось зараз платитиме і копійки з'являться відповіла: "Не чекайте, людей нема".

Коли ж я сказала що це не правильно і можна було наперед сказати що решти нема (щоб заплатити ті копійки за якісь послуги, авансом, якшо розмінної монети в касі нема [що проти правил, крім всього]) - касир просто встала і...

Пішла собі геть, за ширму, в службове приміщення, з виглядом "шо з тобою дурною говорити, поп'ю краще чаю"...